Про лікаря

Супрун Марина Вікторівна — лікар-психіатр ПВППС, фахівець у галузі психіатрії, який працює не лише з психічними розладами, а й у ширшому контексті психічного здоров’я та психосоціальної підтримки. Ця діяльність поєднує клінічну медицину, профілактику, реабілітацію та міждисциплінарну взаємодію.

1. Загальна характеристика спеціальності

Лікар-психіатр ПВППС займається:

• діагностикою психічних і поведінкових розладів;
• лікуванням пацієнтів із гострими та хронічними психічними станами;
• довготривалим спостереженням і підтримкою осіб із психічними захворюваннями;
• збереженням і відновленням психічного здоров’я на індивідуальному, сімейному та соціальному рівнях.

На відміну від класичної «кабінетної» психіатрії, підхід ПВППС орієнтований на біопсихосоціальну модель, де враховуються медичні, психологічні та соціальні чинники.

2. Основні функції та обов’язки

До професійних обов’язків лікаря-психіатра ПВППС належать:

• клінічне обстеження та встановлення діагнозу відповідно до міжнародних класифікацій (МКХ);
• призначення та корекція медикаментозної терапії;
• оцінка психоемоційного стану пацієнта в кризових ситуаціях;
• участь у психосоціальній реабілітації;
• співпраця з психологами, соціальними працівниками, сімейними лікарями;
• профілактика рецидивів і загострень психічних розладів.

3. Сфери роботи

Лікар-психіатр ПВППС може працювати:

• у державних і приватних закладах охорони здоров’я;
• у центрах психічного здоров’я;
• у реабілітаційних та кризових центрах;
• у громадах, працюючи з уразливими групами населення;
• у мультидисциплінарних командах (медицина, соціальна сфера, освіта).

4. Значення спеціальності

Ця спеціальність має особливе суспільне значення, оскільки:

• сприяє зменшенню стигматизації психічних розладів;
• допомагає людям зберігати соціальне функціонування;
• підтримує психічне здоров’я населення в умовах стресу, криз і травматичних подій;
• забезпечує комплексний підхід до лікування, а не лише медикаментозний.

5. Професійні якості лікаря-психіатра ПВППС

Успішний фахівець повинен мати:

• високий рівень емпатії та емоційної стійкості;
• аналітичне мислення та клінічну уважність;
• навички комунікації й роботи в команді;
• готовність до постійного навчання та професійного розвитку.